ЯВОРНИЦЬКИЙ ДМИТРО

ЯВОРНИЦЬКИЙ ДМИТРО (Еварницький, 06.11.1855, с. Сонцівка, тепер Борисівка Харківської обл. — 05.08.1940, Дніпропетровськ) — історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, дійсний член НТШ (з 1914), академік УРСР (з 1929).

Народився в родині дяка. 1881 р. закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету, був заліплений при кафедрі російської історії. Предмет зацікавлення молодого вченого — історія Запорозької Січі — викликав заперечення в університеті, і його звільнили з роботи. В 1886—1891 рр. викладав історію в гімназії та на Педагогічних курсах у Петербурзі. Як політично неблагонадійного 1891 р. його вислано під нагляд поліції до Ташкента із забороною викладати в гімназії.У 1897 — 1902 рр. працював приват-доцентом у Московському університеті. З 1902 р. був запрошений на посаду директора Історичного музею ім. О. Поля в Катеринослав, де працював до 1932 р. (тепер Дніпропетровський історичний музей ім. академіка Д. Яворницького). У 1920 — 1933 рр. викладав у Катеринославському Інституті народної освіти, де очолював кафедру українознавства (1925 — 1929). У1927 — 1932 рр. був відповідальним керівником археологічного нагляду над розкопками на Дніпрельстані під час його будівництва. Після 1932 р. був усунений з посад, піддавався моральному та адміністративному гонінню.

  Ще студентом записав більш як 1000 пісень і близько 500 оповідань, у 1906 — 1936 рр. зібрав 2300 пісень частково із записаною мелодією, які надруковано лише в наш час. Видав «Малороссийские народные песни, собранные в 1878 — 1905 гг.» (1906), де міститься 830 пісень, колядок, щедрівок, розвідку «Рибальчі заводи на низу Дніпра» (1927) тощо.

   Як лексикограф уклав «Словник української мови», вийшов тільки 1-й том (1920). Частина його лексичного матеріалу використана в словнику, що вийшов за редакцією Б. Грінченка. Видав поетичну збірку «Вечірні зорі» (1910). Головну увагу як письменник віддавав прозі — був одним із останніх репрезентантів етнографічного реалізму. Його прозові твори написані на теми сучасного автору життя. Це — повісті та оповідання: «Наша доля — Божа воля» (1901), «У бурсу» (1908), «Поміж панами» (1911), «Драний хутір» (1911), «Русалчине озеро» (1911), «Де люди, там і лихо» (1911), «Три несподівані стрічі» (1912) та ін. Прозу Д. Яворницького визначає невибагливий сюжет, точність етнографічного опису, оповідний стиль і багата мова.