вечелі шкільні будні

Міжнародний день рідної мови

Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.  

                                  (Панас Мирний)


23 лютого у Кримківській ЗОШ І-ІІІ ступенів пройшов захід присвячеий Міжнародному дню рідної мови "Мова єднає всіх".

Загадки про розділові знаки.

Маленька, менша від мачини,
Ні з ким не стану на борню.
А при читанні, коли треба,
Й людини мову я спиню
Що це таке?
(КРАПКА)

Злита з хвостиком ця крапка,
Невелика, власне, лапка.
Робить паузу, всім знайома.
Як вона зоветься?
(КОМА)

Він після речення, цитати
                                                          Вмостився, схожий на гачок
                                                                                                                                                                   Всіх нас примушує питати
                                                                                                           А сам ні пари з вуст — мовчок.
                                                                                                        (ЗНАК ПИТАННЯ)

Що за знак - стрункий як спис.
Він над крапкою завис.
Спонука до поклику,
Хто ж бо він?
(ЗНАК ОКЛИКУ)

ПРО КОРИСТЬ РОЗДІЛОВИХ ЗНАКІВ

ПРО КОРИСТЬ

РОЗДІЛОВИХ ЗНАКІВ

---

Чоловік загубив кому й почав боятись складних речень, шукав фрази, щоб простіші. За нескладними фразами прийшли нескладні думки.

Потім він загубив знак оклику й почав говорити тихо, рівно, з однією інтонацією. Його вже ніщо не бентежило, не тішило, він до всього ставився без емоцій.

Потім він загубив знак питання й перестав запитувати, жодні події не викликали його цікавості, де б вони не відбувалися: в космосі, на землі чи навіть у власній квартирі.

Ще через кілька років він загубив двокрапку й перестав пояснювати людям свої вчинки.

Врешті у нього залишились самі лапки. Він не міг висловити жодної власної ідеї, весь час тільки когось цитував – так він зовсім розучився думати й дійшов до крапки.

Бережіть розділові знаки!

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО МОВУ

21 лютого у всьому світі відзначається Міжнаро́дний день рі́дної мо́ви — день «підтримки мовного та культурного різноманіття та багатомовності» проголошений на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі. Відзначається щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того організація вважає що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО МОВУ

8 цікавих фактів про українську мову

Українська мова — одна з найкрасивіших мов світу, та одна з найпоширеніших мов в Східній Європі. Цією мовою розмовляють жителі Канади, Польщі, Росії, Австралії, США та багатьох інших країн світу.

Цікаві факти про українську мову

1.Найдавніша згадка про українську мову датується 858 роком, а вперше українська мова було прирівняна до рівня літературної мови в кінці XVIII століття після виходу у 1798 році першого видання «Енеїди», автором якої є Іван Котляревський. Саме його і вважають засновником нової української літературної мови.

2.Українська мова є однією з найпоширеніших мов в світі і за кількістю носіїв займає 26-темісце. Також вона є другою за поширеністю серед мов слов’янського походження після російської мови. На території України більше 32 мільйонів осіб спілкуються українською мовою. Ще близько 4,2 млн. українців проживають в Російській Федерації і також знають українську мову.

3.Цікавим фактом по українську мову є те, вона входить до трійки найкрасивіших мов в світі. На мовних конкурсах в Італії на Франції її визнавали другою за мелодійністю мовою світу.

4.Найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера «п». Також на цю літеру починається найбільша кількість слів. Тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є «ф». В українській мові слова, які починається з цієї літери, в більшості випадків запозичені з інших мов.

5.Найдовшим словом в українській мові є назва одного з пестицидів «дихлордифенілтрихлорметилметан». В ній міститься тридцять літер.

6.Найдовша абревіатура в українській мові — ЦНДІТЕДМП, яка розшифровується як Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Вона складається з дев’ять літер.

7.Найбільшу кількість синонімів має слово «бити». Згідно з «Коротким словником синонімів української мови» їх нараховується 45.

8.Декілька фактів про паліндроми (слово, словосполучення чи фраза, які можливо читати як зліва направо, так і справа наліво, при цьому звучання й значення не змінюються). В українській мові є лише два семибуквених паліндроми: «ротатор» і «тартрат». А до найдовших фраз паліндромів належать «Я несу гусеня» та «Аргентина манить негра». В останньому випадку не враховується буква «ь». Такі дрібні порушення дзеркальності допускаються, адже складання композицій — справа непроста.

джерело

Борис Грінченко (1863-1910) письменник, вчений, публіцист, громадський діяч

Народився Борис Дмитрович Грінченко 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області, в родині збіднілих дрібнопомісних дворян. Нестримний потяг до знань, любов до слова, бажання оволодіти законами прекрасного виявилися у хлопця ще з раннього дитинства. Він багато і натхненно читає. Інтереси його різнобічні й грунтовні. Тонка і вродлива дитяча уява насичувалася вабливим світом образів, заохочувала до творчості. І скоро, під враженням прочитаного, підліток починає писати і сам. Він створює «самвидавівський» рукописний журнал, який заповнює власними оповіданнями та віршами. 

З 1874 по 1879 рік Борис Грінченко навчається у Харківському реальному училищі, де зближується з народницькими гуртками. За поширення заборонених царським урядом видань його заарештовують і кілька місяців тримають в ув’язненні. Після звільнення Борису Дмитровичу довелося залишити навчання і самому почати заробляти на прожиття. Суворі обставини дійсності змушують юнака дбати і про шматок хліба, і не зрікатися книжки. Так сталося, що, працюючи в казенній палаті, Грінченко мешкав у сім’ї шевця. Допитливий і працьовитий, він скоро навчився шити чоботи і мав від цього невеликий заробіток. Економлячи, обмежуючи себе у всьому, Борис таким чином заощаджував гроші на книги.