Борис Грінченко (1863-1910) письменник, вчений, публіцист, громадський діяч

Народився Борис Дмитрович Грінченко 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області, в родині збіднілих дрібнопомісних дворян. Нестримний потяг до знань, любов до слова, бажання оволодіти законами прекрасного виявилися у хлопця ще з раннього дитинства. Він багато і натхненно читає. Інтереси його різнобічні й грунтовні. Тонка і вродлива дитяча уява насичувалася вабливим світом образів, заохочувала до творчості. І скоро, під враженням прочитаного, підліток починає писати і сам. Він створює «самвидавівський» рукописний журнал, який заповнює власними оповіданнями та віршами. 

З 1874 по 1879 рік Борис Грінченко навчається у Харківському реальному училищі, де зближується з народницькими гуртками. За поширення заборонених царським урядом видань його заарештовують і кілька місяців тримають в ув’язненні. Після звільнення Борису Дмитровичу довелося залишити навчання і самому почати заробляти на прожиття. Суворі обставини дійсності змушують юнака дбати і про шматок хліба, і не зрікатися книжки. Так сталося, що, працюючи в казенній палаті, Грінченко мешкав у сім’ї шевця. Допитливий і працьовитий, він скоро навчився шити чоботи і мав від цього невеликий заробіток. Економлячи, обмежуючи себе у всьому, Борис таким чином заощаджував гроші на книги. 

ГРИГІР ТЮТЮННИК (1931 — 1980)

Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931р. в с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині. Тяжкі умови дитинства відіграли згодом істотну роль і у виборі тем та сюжетів, і у формуванні світосприймання майбутнього письменника з його драматичністю як основною домінантою: рання втрата батька, життя вдалині від матері, завдані війною моральні й матеріальні втрати тощо. Після визволення України від фашистської навали Тютюнник закінчив п'ятий клас сільської школи і вступив до ремісничого училища; працював на заводі імені Малишева у Харкові, в колгоспі, на будівництві Миронівської ДРЕС, на відбудові шахт у Донбасі. Після служби у Військово-Морському Флоті (у Владивостоку), де вчився у вечірній школі, вперше пробує писати (російською мовою). Значний вплив на формування його літературних смаків, на ставлення до літературної праці справив його брат — письменник Григорій Тютюнник. Уже відтоді поступово формувались характерні прикмети творчої індивідуальності молодого письменника: постійне невдоволення собою, наполегливі пошуки точного слова — найпотрібнішого,

Микола Степанович Вінграновський

   Микола Степанович Вінграновський народився 7 листопада 1936 ро­ку в місті Первомайську на Миколаївщині. Закінчивши школу, вчитьсяу Всесоюзному інституті кінематографії. Видатний український письменник О. П. Довженко помітив обдарованого юнака, допоміг розквітнути його талантові. Після закінчення інституту (1960) працюєна Київській кіностудії імені О. Довженка як кіносценарист, режисер, актор. У цей час зіграв одну з головних ролей у безсмертній кінострічці «Повість полум'яних літ».

ЯВОРНИЦЬКИЙ ДМИТРО

ЯВОРНИЦЬКИЙ ДМИТРО (Еварницький, 06.11.1855, с. Сонцівка, тепер Борисівка Харківської обл. — 05.08.1940, Дніпропетровськ) — історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, дійсний член НТШ (з 1914), академік УРСР (з 1929).

Маркіян Семенович Шашкевич

Біографія

Маркіян Семенович Шашкевич народився 6 листопада 1811 р. у селі Підлісся тодішнього Золочівського повіту, що на Львівщині, у сім'ї священика. Як тоді і годилося - початкову освіту здобув у дяка, потім навчався у Золочівській німецькій школі, а також у Львівській та Бережанській гімназіях (тоді і почав писати вірші).

З 1829 року Шашкевич навчається у Львівській духовній семінарії та водночас є слухачем філософського відділу університету. Однак традиційна наука не цікавить його: він все тужив за чимось, чого в школах не вчили, чого не знаходив ні в старих, ні в нових словесностях... 21 лютого 1831 р. за порушення семінарського режиму й "вільнодумство" Маркіяна Шашкевича було виключено з семінарії... Активно займається самоосвітою, читає все, що стосується слов'янських культур, знайомиться з "Енеїдою" І. Котляревського, граматикою О. Павловського, та збіркою народних пісень М. Максимовича.

По смерті батька (1833 р.) Маркіян Шашкевич знову поступає у Львівську семінарію і після її закінчення (1838 р.) стає попом по селах Львівщини (Гумниська, Нестаничі, Новосілки). Під час навчання в семінарії Шашкевич спільно з Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем заснував "Руську Трійцю" та згуртував національно свідому молодь (Г. Ількевича, І. Білинського, Ф. Мінчакевича, М. Козловського, А. Величковського та ін.) на боротьбу за національно-культурне відродження на західних землях, зокрема за відродження народної мови в письменстві й церковних проповідях. Як результат їх діяльності була поява фольклорних збірок "Син Руси" (1833 р.) і "Зоря" (1834 р.) та альманаху "Русалка Дністровая" (1837 р.), що вирішально вплинула на національне відродження й розвиток української літератури в Галичині.